# М’який робот із двох еластомерів повзе, стрибає та підіймається схилом

https://jsonscraper.com/uk/blog/myakiy-robot-povze-stribaye-pidiymayetsya-shylom

Author: Michael Johnson

Published: 2026-11-20T07:38:16+00:00

Updated: 2026-11-20T07:38:16+00:00

У лабораторному прототипі один матеріал змінює форму корпусу, а інший приводить його в рух — так невеликий робот перемикається між різними способами пересування.

![a small plastic man standing on a table](https://images.unsplash.com/photo-1561719998-e6763867e182?ixid=M3wxMDc5MjYxfDB8MXxhbGx8fHx8fHx8fHwxNzk1MTU5OTI0fA&ixlib=rb-4.1.0&w=1600&h=900&fit=crop&crop=center&q=80&fm=webp)

Image credit: Brett Jordan

Один м’який робот може повзти вперед і назад, стрибати, котитися та підійматися похилою поверхнею. У дослідженні, опублікованому 14 листопада 2026 року в [Nature Communications](https://doi.org/10.1038/s41467-026-79466-w), учені описують, як досягти цього без жорсткого каркаса: поєднати два еластомери, які виконують різні механічні функції.



![маленька пластикова фігурка людини стоїть на столі](https://images.unsplash.com/photo-1561719998-e6763867e182?ixid=M3wxMDc5MjYxfDB8MXxhbGx8fHx8fHx8fHwxNzk1MTU5OTI0fA&ixlib=rb-4.1.0&w=1600&h=900&fit=crop&crop=center&q=80&fm=webp)

Лабораторний прототип MHE-Robot: два м’які активні шари дають змогу змінювати форму корпусу та спосіб руху. Зображення — зі статті в Nature Communications; перед публікацією перевірте умови використання видавця.[Brett Jordan](https://unsplash.com/@brett_jordan?utm_source=jsonscraper&utm_medium=referral) · [Ліцензія Unsplash](https://unsplash.com/license)



Пристрій назвали MHE-Robot. Його конструкція нагадує пару «скелет і м’яз», тільки обидві частини зроблені з м’яких активних матеріалів. Один матеріал допомагає тілу згинатися й задає його форму; інший швидко деформується та штовхає робота. Це рішення відрізняється від конструкцій, у яких один привод має одночасно забезпечувати рух і підтримувати належну геометрію корпусу.



## Два матеріали — два завдання



В основі конструкції — рідкокристалічний еластомер (LCE) і діелектричний еластомер (PHDE). Керування ними розділене. LCE змінює геометрію тіла й формує опорний вигин, а PHDE працює як штучний м’яз: під дією електричної напруги він швидко деформується та створює рух.



Коли корпус змінює форму, він може отримати зручнішу точку опори або підготувати тіло до стрибка. Швидкий привод потім запускає рух. Автори порівнювали роботу робота з активацією LCE і без неї: додатковий матеріал змінює геометрію та механічні умови, у яких діє основний привод.



Дослідники продемонстрували двостороннє повзання, стрибки, підйом схилом і контрольоване перекочування. У лабораторних випробуваннях робот повз зі швидкістю до 2,3 сантиметра за секунду. Ці показники стосуються конкретного прототипу й умов експерименту.



## Підйом і стрибок — різні налаштування



На схилі особливо помітна роль зміни форми. Під час випробування на похилій поверхні під кутом 20° робот без активації LCE за деяких параметрів ковзав униз. З увімкненим LCE швидкість підйому сягала приблизно 1,1 сантиметра за секунду за напруги PHDE 2 кВ і частоти 0,5 Гц, тоді як напруга LCE становила 1,8 В. Тут важлива узгоджена робота матеріалів: зміна форми допомагає роботу просуватися вгору.



Для стрибка LCE спочатку згинає тіло, а PHDE допомагає скласти його, а потім швидко розпрямити. На графіку дослідження найбільша виміряна дальність становила приблизно 2,2 довжини тіла за активації PHDE на 2,2 кВ і 0,1 Гц; найбільше значення показано за напруги LCE 1,8 В. Це конкретний результат лабораторного прототипу, а не характеристика готового виробу.



Загалом порівняння показує, навіщо конструкції потрібні два активні шари: зміна форми допомагає роботу підготувати опору чи рух, а швидкий привод створює динамічний поштовх. Автори протиставляють таку багатошарову м’яку структуру схемам із додатковими компонентами та жорсткими з’єднаннями, які можуть ускладнювати конструкцію й створювати проблеми на межах матеріалів.



## Лабораторний прототип, а не готова машина



Робот поєднав кілька режимів руху в одному корпусі й продемонстрував їх у лабораторних умовах. Для практичного застосування важливі параметри конкретного середовища та конструкції; дослідження зосереджене на тому, як два активні еластомери можуть розділити завдання формування форми й створення руху.



Порівнювати цю розробку зі звичайними крокувальними роботами лише за швидкістю було б малоінформативно: тут перевіряли гнучкість руху, стрибки та здатність змінювати форму, а не транспортну продуктивність. Корисний висновок полягає в тому, що м’яка машина може рухатися по-різному, якщо матеріали беруть на себе різні частини механічного завдання.



Коли роботу потрібно рухатися в тісному просторі або оминати перешкоди, задана жорстка форма може заважати. Експеримент демонструє один зі способів проєктування системи, яка змінює і спосіб руху, і власну форму. Щоб оцінити роботу в конкретному реальному середовищі, потрібні відповідні випробування; стаття демонструє лабораторний принцип конструкції.
