Щоб перевірити, чи відповідає підозра на збій спостереженням у певному регіоні, запитайте статус сервісу та історію за вибране часове вікно. Зіставте регіон і часові позначки з журналами застосунку. Результат відповідає на конкретне запитання: чи зареєстровано регіональний сигнал у збережених даних і наскільки актуальний відповідний запис.
Специфікація UptimeScout описує окремі методи статусу й історії. У відповіді статусу поле верхнього рівня `status` повідомляє результат API-запиту; сигнал сервісу міститься в `service.status`. Історія містить агреговані часові інтервали, роздільну здатність і кількість вибірок. Це корисні дані для первинної діагностики та додавання до звіту про інцидент.
1. Підготуйте сервіс, регіон і ліцензію
У прикладі нижче використано ідентифікатор сервісу `github` і регіон `US`. Для власної перевірки візьміть дійсний ID із каталогу UptimeScout і код регіону, де спостерігалася проблема. Доступні регіони можуть відрізнятися залежно від сервісу; перш ніж інтерпретувати дані, перевірте `available_regions` у відповіді.

Установіть Python 3.10+ і SDK за інструкціями проєкту. Укажіть ключ у змінній середовища `UPTIMESCOUT_LICENSE_KEY` і не додавайте його до коду чи журналів. Приклад виконує два запити через задокументований клієнт, зберігає початкові відповіді JSON у пам’яті та виводить їх для перевірки. Це приклад інтеграції, а не звіт про тест, виконаний тут.
import json
import os
from uptimescout import Client, UptimeScoutError
client = Client(os.environ["UPTIMESCOUT_LICENSE_KEY"], timeout=30)
try:
status_data = client.status("github", region="US", lang="ru")
history_data = client.history("github", region="US", hours=24, lang="ru")
except UptimeScoutError as error:
raise SystemExit(f"API request failed: HTTP {error.status}")
print(json.dumps(
{"status": status_data, "history": history_data},
ensure_ascii=False,
indent=2,
))
Офіційний Python SDK UptimeScout описує клієнт, методи `status` і `history`, а також Bearer-автентифікацію, що відбувається під капотом. Для встановлення та вибору версій дотримуйтеся актуальних інструкцій репозиторію; наведений фрагмент передбачає, що SDK уже встановлено.
2. Переконайтеся, що читаєте сигнал, а не статус запиту
У відповіді перевірте поля `service.status`, `service.observed_at`, `service.stale` і регіон відповіді. Поле верхнього рівня `status` стосується успішності API-запиту, а не доступності самого сервісу. Також збережіть час запиту, ID сервісу й параметри регіону: це допоможе зрозуміти, до якого запису належить результат.
Якщо спостереження позначене як актуальне, а `service.status` указує на погіршення роботи чи збій, зафіксуйте це як регіональний сигнал і порівняйте з власними журналами, помилками з’єднання та перевірками застосунку. Поле `stale` показує, чи вийшло збережене спостереження за встановлене вікно актуальності. Якщо його значення — `true` або потрібного поля немає, позначте поточну доступність як невідому за цією відповіддю; не робіть висновок про стан зараз на підставі застарілого або неповного запису.
UptimeScout описує ці дані як збережені регіональні сигнали: це орієнтир для діагностики, а не пряме вимірювання часу безвідмовної роботи й не підтвердження глобального збою. Тому формулюйте результат точно: «для регіону знайдено сигнал такого-то типу, записаний у зазначений час». Зіставлення з власними перевірками покаже, чи узгоджується цей зовнішній сигнал із досвідом користувачів вашого застосунку.
3. Зіставте історію та роздільну здатність інтервалів
Метод історії повертає часові агрегати. У відповіді перевірте `resolution_seconds`, `samples`, `counts` і `effective_start`; також збережіть фактичні часові межі інтервалів. Документація описує вирівнювання за UTC: трьохвилинні інтервали для вікон до години, п’ятихвилинні — до трьох годин, годинні — до доби й денні — для довших вікон. Для збережених старих агрегатів заявлена роздільна здатність може залишатися грубішою.

Тому вибирайте вікно відповідно до запитання. Для короткого інциденту використовуйте відповідний короткий діапазон і зазначайте роздільну здатність поруч із результатом. Для тривалого періоду вкажіть, що історію може бути агреговано за днями: денна точка не дає змоги відновити поминутну динаміку.
Пропущені інтервали — це невідомі дані, а не свідчення нормальної роботи. Зберігайте кількість вибірок і межі інтервалів поруч з агрегованими значеннями. Це допоможе зрозуміти, наскільки повно історія охоплює досліджуваний період і на яких даних ґрунтується висновок.
4. Підготуйте запис про інцидент, який можна перевірити
Для звіту достатньо зберегти початкові відповіді й нормалізовані поля: сервіс, регіон, час запиту, `service.status`, `observed_at`, `stale`, вибране вікно історії, `resolution_seconds`, кількість вибірок і `effective_start`. Не заповнюйте відсутні значення: нуль і відсутність даних мають різний зміст.
Потім зіставте ці відомості з внутрішніми перевірками за той самий період: кодами відповідей, помилками з’єднання, регіоном розміщення й часовими позначками. Якщо дані розходяться, збережіть обидві сторони. Регіональне спостереження UptimeScout і перевірка конкретної кінцевої точки описують різні точки спостереження, тому розбіжність сама собою вимагає перевірки, а не вибору зручнішої відповіді.
У разі помилки API орієнтуйтеся на HTTP-код: специфікація перелічує неправильні параметри, відсутність ліцензії, недійсну ліцензію, перевищення квоти й тимчасову недоступність. Усуньте відповідну причину. Помилка запиту — це не статус перевірюваного сервісу.
Що передати черговому
У короткому висновку вкажіть сервіс, регіон, час спостереження, актуальність запису й роздільну здатність історії. Окремо позначте інтервали без даних як невідомі та додайте внутрішні журнали за відповідний період. Так команда отримає регіональний сигнал, який можна перевірити, не змішуючи стан API-запиту, спостереження UptimeScout і власні вимірювання застосунку.